Дистанційне навчання

НАКАЗ

03.02.2022 р.                                                                                      №9

 

Про переведення учнів  11класу

на самоізоляцію та на

дистанційну форму навчання

Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", на виконання пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Міністерства охорни здоров’я України від 06.09.2021 р. №10 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», листа  «Щодо виявлених випадків COVID-19» завідуючого Черняхівським відділенням ДУ ЖОЛЦ МОЗУ    В.І.Радчика,   та з метою запобігання захворювання здобувачів освіти та працівників навчального закладу на коронавірус SARS-CoV-2,

НАКАЗУЮ:

1. Організувати дистанційну форму навчання з 04.02.2022 р. по 14.02.2022 р. для учнів 11 класу.

2.Тимчасово з 04.02.2022 р. по 14.02.2022 р. перевести 1 учня 7 класу

на самоізоляцію.

3.Призначити відповідальною за організацію дистанційного навчання в

11 класі заступника директора з навчально-виховної роботи Яковенко Л.А.

4.Заступнику директора з з навчально-виховної роботи Яковенко Л.А.:

4.1. Проінформувати класного керівника 11 класу Мацейчук Н.М., вчителів-предметників про переведення здобувачів освіти 11 класу на самоізоляцію та на дистанційну форму навчання.

4.2. Проінформувати класного керівника 7 класу Колесник М.В. та вчителів-предметників щодо переведення 1 учня 7 класу на самоізоляцію.

4.3.Організувати та здійснювати контроль за роботою педагогів в даний період та виконання навчальних програм згідно з розкладом.

5.Класному керівнику 11 класу Мацейчук Н.М.:

5.1.Довести до відома батьків про переведення здобувачів освіти 11 класу на самоізоляцію та на дистанційну форму навчання.

5.2.Наголосити батькам на тому, що під час проведення дистанційної форми навчання, відповідальність за життя та здоров’я своїх дітей покладено на них.

5.3. Продовжувати проводити профілактичну роботу серед учасників

освітнього процесу щодо запобігання виникнення та розповсюдження COVID -19

6.Учителю інформатики Королю В.В. надавати допомогу вчителям-предметникам та здобувачам освіти в роботі дистанційного навчання на платформах GOOGLE CLASSROOM G SUIT ,VIBER тощо.

7.Медичній сестрі Ковтонюк Т.М.:

7.1.Постійно проводити роз’яснювальну роботу із учасниками освітнього процесу щодо індивідуальних заходів профілактики та реагування на виявлення

симптомів коронавірусної хвороби.

7.2.Організувати додаткову обробку кабінетів хімії, історії та місць загального користування дезінфікуючими засобами.

7.3.Щоранку до 09.00 год. надавати інформацію щодо стану здоров’я дітей та їх батьків.

8.Пруту О.О. розмістити даний наказ на сайті ліцею.

9. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора з

навчально-виховної роботи Яковенко Л.А.

Директор ліцею                                                      Олександр ПРУТ  

 

З наказом ознайомлені всі учасники освітнього процесу Жадьківського ліцею.

ТАБЕЛЬ

навчальних досягнень учнів

2-4 класів

за 2019/2020 навчальний рік

учня(учениці)                    класу

Жадьківського колегіуму

Черняхівського району Житомирської області

ПІП учня

Предмети	БАЛИ
	За семестр		Річні	ДПА	Підсумкові
Українська мова
Англійська мова
Математика
Я досліджую світ (природнича, громадянська й історична, соціальна, здоров’язбережувальна галузі)
Я досліджую світ (мовно-літературна галузь)
Трудове навчання
Інформатика
Музичне мистецтво
Образотворче мистецтво
Фізична культура
Природознавство
Я у світі

Класний керівник

Директор                                             Олександр ПРУТ

ТАБЕЛЬ

навчальних досягнень учнів

5-11 класів

за 2019/2020 навчальний рік

учня(учениці)                    класу

Жадьківського колегіуму

Черняхівського району Житомирської області

ПІП учня

Предмети	БАЛИ
	За семестр		Річні	ДПА	Підсумкові
Українська мова
Українська  література
Зарубіжна література
Іноземна мова (англ)
Іноземна мова (нім)
Історія України
Всесвітня історія
Громадянська освіта
Математика
Алгебра і початки аналізу
Геометрія
Біологія і екологія
Географія
Фізика і астрономія
Хімія
Фізична культура
Захист Вітчизни
Інформатика
Мистецтво
Основи лісництва
Основи бджільництва
Основи правознавства
Музичне мистецтво
Образотворче мистецтво
Трудове навчання
Основи здоров’я

Класний керівник

Директор                                             Олександр ПРУТ

Виконала: Марина ГАЗІЄВА

учениця 11 класу Жадьківського колегіуму

Вчитель: Олександр ПРУТ

Дослідження на тему:

«Сучасна географія трудової еміграції з України»

План

1.                Динаміка чисельності населення світу й України

2.                Міграції населення

3.                Сучасна географія трудової еміграції з України

4.                Висновки

1. Динаміка чисельності населення світу й України

Населенням називають сукупність людей, які постійно живуть на певній території. Воно є об`єктом вивчення багатьох наук: статистики, соціології, етнографії, географії населення. Питанням, пов`язаними з кількістю населення та її змінами( динамікою), займається наука демографія. Кількість населення залежить від кількості процесів, які є об`єктоми дослідження демографії.

Насамперед демографія вивчає процеси відтворення населення, тобто зміни поколінь у результаті його природного руху. Природний рух населення характеризується такими показниками, як народжуваність, смертність, природний приріст, які визначають у відносному та абсолютному значенні. Абсолютні показники – це загальна кількість народжених або померлих; відносні показники визначають у проміле або в розрахунку кількість осіб на 1000 жителів ( осіб/ тис.жителів) за певний період, зазвичай за рік.

Природний приріст – це різниця показників народжуваності та смертності. Його розрахунок за формулою:

Природний приріст (% ( проміле)) = Народжуваність (%) – Смертність (%).

Природній приріст може бути додатнім і від`ємним. Додатні показники приросту спостерігаються, якщо рівень народжуваності вищий за рівень смертності. Це норма для більшості країн світу. Утім у низці країн Європи відбувається зворотний процес. Там смертність вища, ніж народжуваність. Це явище має назву депопуляція.

Депопуляція – систематичне зменшення абсолютної чисельності населення країни або території.  Депопуляція спричиняється до того, що кожне наступне покоління чисельно менше за попереднє. При цьому відбувається «старіння населення» - зростання частки людей літнього віку. Це негативно впливає на процеси відтворення, що зрештою призводить до вимирання нації. Отже, природний рух населення впливає на його статево-вікову структуру, що визначає забезпеченість країни людьми працездатного віку. На чисельність населення також впливає механічний рух, або міграції – переміщення людей по території зазвичай зі зміною місця перебування назавжди або на певний проміжок часу.

Демографія вивчає якість населення, що передбачає його можливість самовідтворюватися. Вона характеризується такими основними показниками, як шлюбність, розлучуваність, рівень здоров`я.

Населення України, як і всього світу, через чисельні епідемії, війни, несприятливі природні процеси тривалий час зростало дуже повільно. Зокрема, на початку ХІV ст. воно становило близько 4,4 млн. осіб, через 200 років – 5,2 млн, а через 200 років – 9 млн. На початку ХІХ ст. у межах сучасної території України налічується покаж 30 млн. осіб, а на початку ХХ ст., перед Першою світовою війною, - 35,2 млн. Після Другої світової війни населення України зросло аж до 1990-х рр., і досягло максимальної позначки 52,2 млн осіб у 1993 р. Відтоді почалося неухильне скорочення. Найбільш стрімкими темпами це відбулося на межі століть, коли Україна щороку втрачала до півмільйона людей. У наш час тенденція до зменшення збігається.

 2. Міграції населення

На кількість населення певного регіону чи окремої країни, окрім природного руху, впливає механічний рух населення. Його називають міграціями.

Міграції розрізняють за тривалістю: сезонні, тимчасові та на постійне місце проживання; за керованістю: організовані, неорганізовані та примусові ( через воєнні дії, політичний тиск, природні катастрофи); за напрямом переїзду виокремлюють міграції внутрішні, тобто в межах країни, і зовнішні – до інших держав. Розрізняють також міграції за причинами ( мотивами )  переселення.

Внутрішні міграції властиві всім державам. Найчастіше спостерігається переселення людей із села до міста, що відповідає їхнім економічним, соціальним і культурним запитам. Так відбувається перерозподіл населення між великими й малими містами.

В Україні спостерігається негативне сальдо міграцій.  Нині за рахунок цього вона щороку втрачає понад 20 тис. осіб. Причому від`їжають переважно кваліфіковані робітники та науковці, а прибувають біженці й переселенці.

Важливим зовнішнім фактором, що може заохочувати, або, навпаки, стримувати міграцію, є міграційна політика урядів країн призначення. Останнім часом дефіцит робочої сили в розвинутих країнах, особливо у сфері послуг, програмуванні, фінансах тощо обумовлює більш гнучке ставлення до допуску на свої території працівників з-за кордону. Більшість країн цієї групи в умовах скорочення та старіння населення стають відкритішими для імміграції. За даними ООН, половина з них заявили, що заохочуватимуть в’їзд іноземних працівників, передовсім висококваліфікованих. Важливі законодавчі нововведення, що мають сприяти імміграції, останніми роками прийняли практично всі країни, які є основними для працівників-мігрантів з України. Такий політичний курс було підтверджено на рівні Євросоюзу. У грудні 2005 р. Єврокомісія затвердила Політичний план щодо легальної імміграції, що ознаменувало зміну імміграційної політики ЄС від раніше цілком обмежувальної до більш прагматичної і відкритої.

 3.     Сучасна географія трудової еміграції з України

Першочерговими завданнями дослідження трудових міграцій є визначення їх масштабів. Наявні в Україні джерела адміністративних даних та регулярні обстеження, на жаль, не надають достовірних відомостей про цей процес. Так, форма статистичного обліку 1-ТМ “Звіт про чисельність громадян України, які тимчасово працюють за кордоном” (дані збирає Державний центр зайнятості населення), фіксує лише тих українських трудових мігрантів, які були працевлаштовані за допомогою офіційних посередницьких структур, таких заробітчан налічується в останні роки близько 38–80 тис. осіб. Дані Держприкордонслужби щодо перетинів державного кордону, по-перше, відображають не кількість осіб, а кількість перетинів кордону – одна й та сама особа може бути зафіксована кілька разів, по-друге, не дають можливості виділити трудових мігрантів із загальної маси переїжджаючих, оскільки реальні цілі осіб часто відрізняються від декларованих. Інформація консульських служб МЗС України про кількість громадян України, які перебувають та/або яких взято на консульський облік, стосується не стільки трудових мігрантів, як осіб, які постійно мешкають за кордоном, зберігаючи українське громадянство.

Традиційно у міграціях, насамперед трудових, активніше беруть участь чоловіки. Результати першого загальнонаціонального вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань трудової міграції (далі – обстеження трудової міграції 2008 р.) підтвердили це: чоловіки становлять дві третини загальної кількості трудових мігрантів (62,3%), або 6,7% загальної кількості чоловіків працездатного віку, натомість у жінок відповідне співвідношення майже вдвічі нижче (3,5%). Порівняно з результатами вибіркового обстеження «Життєві шляхи населення України», проведеного в березні 2001 р., що охопило вісім прикордонних регіонів України, серед яких шість західних областей (Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Чернівецьку) та дві східні (Донецьку, Луганську), частка чоловіків зменшилася – у 2001 р. чоловіки становили 69,2% серед усіх учасників трудових поїздок, або 5,8% загальної кількості чоловіків працездатного віку (відповідно жінок – 2,7%).

Характерною особливістю освітнього складу трудових мігрантів є підвищений рівень участі в них осіб з повною загальною середньою і професійно-технічною освітою (відповідно 59% і 16,4%). Натомість слід звернути увагу, що у 2001 р. частка осіб з професійно-технічною і повною загальною освітою була майже однаковою (30,7% і 35%), а у 2008 р. частка перших знизилася в 1,9 разу, а других – зросла в 0,6 разу. При цьому вдвічі збільшилася питома вага осіб з вищою (до 13,9%), переважно через підвищення освіченості жінок-мігрантів (втричі), й істотно зменшилася питома вага осіб з неповною вищою (з 15,4% до 0,9%) освітою. Відмінності освітнього рівня мігрантів з різних типів місцевості обумовлені соціально-економічним розвитком міських і сільських поселень у країні: освіченість городян вища, ніж селян. Відповідно до цього середня тривалість навчання міських мігрантів становила 11,5 р., що на 1,1 пункту перевищувала відповідний показник сільських мігрантів. Рівень освіти жінок був вищим, ніж чоловіків. При цьому різниця між освіченістю жінок і чоловіків з сільської місцевості вдвічі перевищувала таку ж різницю для городян.

Питома вага трудових мігрантів, які виїжджали працювати в Російську Федерацію і в Італію, майже однакова серед городян і селян (відповідно 47,0–49,1% і 13,2–13,7%), проте селяни вдвічі частіше виїжджали працювати в Чеську Республіку, в півтора рази частіше – в Польщу, в 1,3 разу частіше – в Угорщину. Лише в Іспанію виїжджали вдвічі частіше городяни.

У Російську Федерацію виїжджала більша частка жінок-городян, ніж жінок-селян (відповідно 35,2% і 22,5%). В Італію, Чехію, Польщу здійснювали поїздки в півтора-два рази частіше жінки з сільської місцевості, ніж городянки.

Діапазон країн, куди їздили працювати чоловіки з міських населених пунктів, був набагато ширшим, ніж із сільської місцевості. В країни категорії “інші країни” здійснювали поїздки втричі більше городян, ніж селян. У Російську Федерацію здійснювали трудові поїздки частіше чоловіки, а Італія була переважно місцем прикладання праці жінок. Якщо серед городян питома вага мігрантів, які їздили працювати в Чеську Республіку, однакова для жінок і чоловіків, то серед селян частка чоловіків істотно переважає частку жінок – відповідно 17,1% і 13,2%. Така сама ситуація у Польщі: там частка сільських жінок в 1,4 разу більша, ніж частка сільських чоловіків.

Суттєві розбіжності між географією поїздок обумовлені територіальним чинником, наближенням місця проживання населення до кордонів України, а також історичними особливостями формування різних національних груп.

Отже, основними чинниками, які визначають інтенсивність зовнішніх трудових міграцій у регіонах, є:

• близькість до державних кордонів України з іншими країнами: це полегшує і здешевлює здійснення трудової міграції, особливо сприяє збільшенню міграційної активності близькість до кордонів з країнами ЄС;

• особливості менталітету населення: загальновідомо, що низький рівень патерналістських настанов, стійка орієнтація на вирішення назрілих проблем власними зусиллями (в тому числі і шляхом трудових міграцій) притаманна мешканцям західних регіонів;

• наявність у регіоні або в безпосередній близькості від нього великих поліфункціональних міст, які часто стають привабливішими для працевлаштування для частини українських громадян, ніж зарубіжні країни;

• загальний рівень розвитку регіону: з високорозвинених регіонів відтік населення на роботу за кордон є менш інтенсивним, підвищена міграційна активність населення Луганщини вочевидь є наслідком не лише географічного положення області, а й її стабільно низького рівня людського розвитку.

4. Висновки

Протягом усієї історії людства міграційні процеси відіграють значну роль в суспільному розвитку. Розвиток трудових міграцій є необхідною умовою кількісного та якісного економічного зростання‚ механізмом досягнення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією. З другого боку, в умовах низького рівня заробітної плати в державному секторі економіки та поширення безробіття, трудові міграції для багатьох верств економічно активного населення стають засобом підвищення рівня життя та уникнення бідності.

Основними країнами призначення українських заробітчан є Росія, Італія, Чеська республіка, Польща, Угорщина, Іспанія, Португалія. Загалом майже всі трудові міграції здійснюються до країн СНД та ЄС. На основі офіційно оформленого статусу найчастіше українські громадяни працювали у Чеській Республіці та Португалії, найбільша частка мігрантів без офіційного статусу спостерігалася в Польщі та Італії. Українські трудові мігранти-чоловіки зайняті переважно на будівництві, жінки – в якості домашньої прислуги, на будівництві і в торгівлі. На мою думку, на  даний час є дуже актуальним міграції населення в інші країни. Переважна частина осіб має намір виїхати в Італію – 24,62%, на другому місці Польща – 15,38%, далі США – 12,31%, Росія – 9,23%, Великобританія –7,69%, Німеччина – 6,15%, інші країни.

Аналіз проблем, які намагаються розв’язати ті, хто має намір виїхати закордон на тимчасову роботу, показує, що переважна більшість – 43,59% – хоче заробити гроші на прожиття, 20,51% – на навчання дітей, 17,95% – на квартиру, 10,26% – покинути Україну та отримати вид на проживання в іншій країні, 7,69% – заробити гроші на відкриття власної справи.

До чинників, які могли б утримати від роботи за кордоном, майже три чверті (71,79%) віднесли значне покращання матеріального добробуту сім’ї, 15,38% – хворобу одного з членів родини, 5,13% – ускладнення процедури виїзду. Отже, головною рушійною силою, яка впливає на виїзд осіб на тимчасову роботу за кордон, є чинник економічний.